Вновь исправленная и дополненная противу прежнихъ изданій.
Санктпетербургъ: Въ Медицинской Типографіи, 1809. — Ч. 1. — 30 с.; Ч. 2. — [2], 26 с.; Ч. 3. — [2] , 48 с.; Ч. 4. — [2], 46 с.; Словарь малороссійскихъ словъ — 18 с., Погрѣшности. — [2] с.; 20 × 14 × 2 см.
Збережено титули до кожної з чотирьох частин. В індивідуальній палітурі епохи (папір, тканинний корінець). Потертості оправи та корінця. Пожовтіння та забруднення паперу. Сліди фрагментарної реставрації. На форзаці та нахзаці власницькі записи та помітки. На с. 7 першого рахунку, форзаці та обрізі блоку власницький чорнильний штамп: «Aloizy Wiranowski. № 49».
Бібліографічна рідкість. Прижиттєве видання І. Котляревського. Перше видання, що вийшло з дозволу автора і коштом С. М. Кочубея.
Книга має наукову, історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес. Наявність цього видання в бібліотеках, музеях і приватних зібраннях визначає особливий статус цих колекцій. Представлене видання є цінним джерелом знань з українознавства, українського побуту та культури XVIII століття.
Естімейт
$10 000–13 000Котляревський працював над твором близько 30 років з невеликими перервами, не маючи наміру його друкувати. Однак один з численних рукописних списків, що мандрували Україною, потрапив до багатого конотопського поміщика Максима Парпури, який видав його своїм коштом у Санкт-Петербурзі 1798 року без відома та згоди Котляревського. На титульній сторінці книжки зазначалося: «Энеида, на малороссийский язык перелицованная И. Котляревским». Друге видання поеми вийшло в Петербурзі в 1808 році в друкарні Івана Глазунова (1786-1849) та являло собою дослівну публікацію «парпурівської» «Енеїди» з виправленими друкарськими помилками. Сам Котляревський надрукував «Енеїду» 1809 року, допрацювавши три перші частини і додавши четверту. Над п’ятою і шостою частинами «Енеїди» І. Котляревський працював впродовж десяти років. Близько 1820 р. поему було завершено. Проте за життя автора останні частини так і не було надруковано (окрім деяких строф). Незадовго до смерті автор передав «Енеїду» харківському видавцеві О. Волохінову, який опублікував поему в повному обсязі в Харкові 1842 року.
Тарас Шевченко написав про творця «Енеїди»:
Будеш, батьку, панувати,
Поки живуть люди;
Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть!
Читач «Енеїди» ніби опиняється на Січі та в українському селі XVIII століття. Автор досягає ефекту присутності, завдяки колоритній народній мові та жартам, нагромадженню великої кількості побутових деталей та яскравим докладним описам. Багато уваги приділено в тексті різноманітним українським стравам і напоям, котрих названо близько сотні.
Провенанс: на с. 7 першого рахунку, форзаці та обрізі блоку власницький чорнильний штамп: «Aloizy Wiranowski. № 49».
Aloizy Wiranowski [Алоїз Вірановський] — походив з давнього дворянського роду (католицької, польської гілки). Був фармацевтом в Харківському університеті та землевласником у Харківському намісництві.
Бібліографія: Смирнов-Сокольский Н. П. Моя библиотека: библиографические описания. № 3208 («Виргиліева Энеида», видання 1842 року).