Іван Литовченко (1921 – 1996). Народився у селі Бугреватому на Сумщині. Навчався у Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтва (1948 – 1954). Член Спілки художників України (1954). Серед знакових творів митця — мозаїки на станції метро «Більшовик» (нині Шулявська, м. Київ; 1963), панно на Київському річковому вокзалі (у співавторстві з Ернестом Котковим і Валерієм Ламахом; 1961, геральдичні панно на склепінні центрального залу залізничної станції «Київ-Пасажирський» (1955), мозаїки на житлових будинках на Брест-Литовському проспекті (нині Берестейському, у співавторстві з Марією Литовченко і Володимиром Прядкою; 1960 – 1970-ті), мозаїки в інтер’єрах ресторану «Метро» (1960) та мозаїчне панно «Ікар» у Бориспільському аеропорті (1965), які, на превеликий жаль, не дійшли до наших днів. Обіймав посаду головного художника у місті Прип’ять (1974 – 1982). Внаслідок Чорнобильської трагедії мозаїчні панно Івана Литовченка зазнали руйнації. Був удостоєний звання Заслуженого діяча мистецтв України (1992). Член Академії архітектури України (1995). Провів персональну виставку гобеленів у Національному музеї українського мистецтва (1997). Лауреат державної премії ім. Тараса Шевченка (1998).