Інформація

Уперше «Кобзар» було видано в 1840 р. у Санкт-Петербурзі накладом близько 1000 примірників. До нього увійшло 8 поезій та 6 присвят, а також офорт роботи художника Василя Штернберга із зображенням народного співака, кобзаря з хлопчиком-поводирем. Власне, це зображення й дало назву збірці. Книжка швидко розійшлася в Російській імперії.

За життя Шевченка збірка виходила ще двічі — в 1844 та 1860 рр. Враховуючи цензурні утиски, вже в 1870-х рр. купити популярний серед української інтелігенції «Кобзар» можна було лише в декількох київських торговців. Книга, яка рідко перевидавалася після смерті поета, перетворилася на бібліографічну рідкість.

Загалом окремими збірками твори Шевченка за його життя виходили вісім разів: «Кобзар» (1840), «Гайдамаки» (1841), «Тризна» (1844), «Гамалія» (1844), «Живописная Украина» (1844), «Чигиринський кобзар і Гайдамаки» (1844), «Кобзар» (1860), «Букварь Южнорусский» (1861).

Видана в 1841 році поема «Гайдамаки» вкрай погано розкуповувалася. Зокрема, у відомій петербурзькій книгарні Івана Лисенкова станом на 1843 рік залишалося аж 800 нерозпроданих примірників. Аби прискорити продаж, Лисенков вирішив перевидати «Кобзар», зброшурувавши частину його тиражу з нерозпроданими примірниками поеми «Гайдамаки» в одній книжці. Задля цього Тарас Шевченко здійснив незначне редагування збірки, й після погодження цензурою в 1844 році з’явилося друге її видання. Воно мало не лише очікуваний комерційний успіх, а й справило великий вплив на формування уявлень про Україну в Російській імперії. За задумом самого автора, збірку названо «Чигиринський кобзар і Гайдамаки» — тим самим читачеві нагадували про славні діяння гетьмана Богдана Хмельницького, резиденція якого знаходилася в Чигирині.

Представлено рідкісний примірник другого видання «Кобзаря» (1844). Ця збірка, разом з іншими творами, мала значний вплив на тогочасну українську інтелігенцію, яка саме формувала ідею української нації.

Саме примірник «Чигиринського кобзаря і Гайдамаків» 1844 р., поруч із примірником «Кобзаря» 1860 р., став робочим для Шевченка, коли він у 1859–1860 рр. редагував власні твори. Нині це одне з важливих джерел тексту його поезій, а в попередніх академічних виданнях для деяких творів він навіть слугував джерелом основного тексту.

У наукових описах цього видання зафіксовано, що частина примірників містила офорт-фронтиспіс Штернберга (офорт із кобзарем і хлопчиком-поводирем), а частина накладу виходила без цієї гравюри. Також частина накладу вийшла без зброшурованої поеми «Гайдамаки» 1841 року, яка мала власні обкладинку й титул (йдеться про 800 нерозпроданих примірників, що мав книговидавець Лисенков).

Провенанс: на форзаці художня наліпка «Библіотека Н. К. Синягина. № 6901 [закреслено інший номер]» і чорнильний штамп «Из собрания Леонтия Раковского. На звороті обкладинки й титульного аркуша штампи «Леонтия Раковского».

Синягін Микола Кузьмич (1874–1912) — російський бібліофіл, колекціонер і бібліограф. Його бібліотека налічувала близько 20 000 томів.

Раковський Леонтій Йосипович (1895/1896–1979) — російський письменник, автор історичних романів і повістей, публіцист.

Бібліографія: Видання творів Тараса Шевченка та графічної Шевченкіани: каталог / Музей книги і друкарства україни. — К.: Унів. вид-во «Пульсари», 2011. № 2.