Інформація

Перша публікація Літопису Самовидця — однієї з найвидатніших історіографічних пам’яток і одного з найдостовірніших історичних джерел XVII ст., самобутньої й оригінальної пам’ятки української мови й літератури. Як історичне джерело, написане очевидцем, літопис містить цінні фактичні відомості з історії українського, білоруського, російського, польського та інших народів другої половини XVII ст. Чимало з цих відомостей мають унікальний характер. Оригінал Літопису не дійшов до нас. Збереглося кілька копій, зроблених у XVIII столітті або й пізніше. Найдавніші та найповніші — це списки Г. Іскрицького (перша половина XVIII ст.) і Якова Козельського (друга половина XVIII ст.), які й покладено в основу наукових публікацій цієї пам’ятки. Уперше опублікував Літопис Осип Бодянський (1846), діставши його від Пантелеймона Куліша (від нього й назва «Літопис Самовидця»). Літопис починається з опису стану України перед добою Богдана Хмельницького та охоплює події з 1648 по 1734 роки. Наприкінці книги видавець помістив доповнення та примітки, а також алфавітний покажчик термінів, особистих імен та географічних назв, що зустрічаються в літописі.

Бібліографія: Межов, № 7332.