Довідник
Михайло Грицюк (1929–1979). Народився на хуторі Пасіка (Польща). 1937 року виїхав з родиною до Аргентини, оселившись у передмісті Буенос-Айреса. У другій половині 1940-х навчався у вечірній художній школі, а також часто відвідував майстерню видатного скульптора Степана Ерьзі, який на той час жив й працював у Буенос-Айресі; з 1952 р. — вільний слухач Інституту пластичних мистецтв. Здобув третю премію на конкурсі молодих аргентинських живописців. У 1955 р. родина Грицюків повернулася в Україну. У 1962 р. закінчив скульптурний факультет Київського державного художнього інституту. Того ж року, разом з Юлієм Синькевичем і Анатолієм Фуженком виграв всесоюзний конкурс на спорудження пам’ятника Тарасу Шевченку в Москві. Член СХУ (1964). Продовжував співпрацю з Ю. Синькевичем і А. Фуженком, з кінця 1960-х дедалі більше уваги приділяв станковій скульптурі, створивши видатні пластичні твори (зокрема, скульптурні портрети «Артемій Ведель», «Портрет диригента Є. Мравінського», «Троянда Чилі. Пам’яті Пабло Неруди», «Пабло Пікассо», «Скрипаль Ґідон Кремер», «Балерина» та інші). Твори зберігаються у Національному художньому музеї України, Національному музеї «Київська картинна галерея», Національному музеї літератури України, Львівській національній галереї мистецтв ім. Б.Г. Возницького), Запорізькому, Харківському, Черкаському, Чернігівському музеях та інших музейних і приватних зібраннях.
