Дана праця є дослідженням Маріупольського могильника — визначної історичної та археологічної пам’ятки. Міститься топографічний план могильника, описується його розташування, обставини за яких відбувалося до- слідження. Далі йдеться безпосередньо про вміст могильника, а саме, про особливості поховання людей у ньому (пози, в яких ховали небіжчиків, речі, поховані разом з ними тощо). Кам’яна могила містить 87 гротів і печер, у 65 з яких збереглися тисячі петрогліфів — малюнків і символів. Хронологія петрогліфів охоплює величезний період від епохи пізнього палеоліту до середньовіччя. На думку деяких науковців, велика частина написів Кам’яної могили має прямі паралелі з давніми огамічними написами Британських островів, німецькими «гіллястими» ру- нами, давньослов’янськими «чертами і резами» тощо, тобто може бути найдавнішою пам’яткою сакральної писем- ності епохи індоєвропейської єдності, а саме середньостогівської культури IV тис. до н. е.